Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли коні та й самі люди стомились, коли не лишилося зовсім харчів, татарський бей махнув рукою: нехай тікають - все одно у степу пропадуть без їжі. 
           А козаки і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу, бульбочки. Почали оті бульбочки запорожці жувати - втамували голод, поволі стали повертатися сили… Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й два татарські загони козаки розбили. 
           Не раз і не два ставали козакам у пригоді чудодійні бульбочки. Оберігали вони свої амулети, навіть на допитах не відкривали таємницю своїх кульок на шиї. Та все ж татари вивідали таємницю. Дізналися, що це - висушені бульбочки любки дволистої. І почали при собі такі амулети носити. А то, що в степах любка не росте, змушувало добували її у лісових районах України. Відтоді орда грабувала не лише населення, а й ліси, вивозячи з собою бульбочки чудодійної рослини.

           Любка дволиста є одним ії представників родини орхідейних.
Більшість орхідей зростає у вогких тропічних лісах, але близько 60 видів їх є й на Україні. Наші орхідеї - багаторічні, невеличкі трави з кількома прикореневими листками, які охоплюють одиноку квіткову стрілку. Більшість з них має в землі два бульбокорені з кількома тонкими корінцями. Навесні рослина відростає з бульбокореня.
           Любка дволиста зростає в тінистих лісах і має досить великі білі дуже запашні квіти. Бульбокорені мають велику кількість різноманітних поживних речовин.

           А тепер ще трішки важливої і цікавої інформації на російській мові.))
В старину знахари давали жаждущим овладеть чудо-силой два клубня любки двулистной. Они говорили: "Прочертить белым по больному месту накрест — забудешь, что болело. Черный — для врага. Притронешься корнем к нему — сбудется все, что ты ему пожелаешь”. Девушкам давали клубни, чтобы их полюбили парни. Отсюда произошло и название ----любка.
            В медицине корнеклубни любки применяются в виде слизи, как обволакивающее средство при желудочно-кишечных заболеваниях (гастрит, энтероколит) внутрь и в виде клизмы. Внутрь принимают при отравлениях ядами прижигающего действия, при этом слизь защищает чувствительные нервные окончания желудка и кишечника от раздражающего действия и препятствует всасыванию образовавшихся в кишечнике токсинов. 
           При упадке сил можно воспользоваться примером казаков и пожевать высушенные корнеклубни любки. ,